П`ятниця, 29.03.2024, 16:42
Відділ освіти 
Лебединської районної державної адміністрації
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
ПМПК [10]
Оздоровлення [6]
Конкурси, олімпіади [13]
Закінчення навчального року та проведення ДПА [2]
Атестація закладів освіти [10]
Підготовка до нового навчального року [4]
Історія [3]
Програми [5]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 73
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
МОН України
ДОН ОДА
СОІППО
СОЦПОРТМ
ХРЦОЯО
Педагогічна преса
Головна » Статті » Історія

У категорії матеріалів: 3
Показано матеріалів: 1-3

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

  

  15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять два роки тому, останній солдат покинув землю цієї ісламської країни. Багатотисячні людські втрати, стали наслідком недалекоглядної загарбницької політики радянського керівництва.

   Ухвалу про введення військ до Афганістану прийняло вузьке коло політиків радянської держави. Формальною причиною такого рішення стала ідея підтримки новоствореного комуністичного уряду в цій країні. Фактично ж, Афганістан був необхідний Радянському Союзу, як азійський плацдарм для протистояння США та країнам НАТО. Тому 25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ до Афганістану і їх боротьба з озброєною опозицією – моджахедами. 

  За десятилітній період жорстокої війни радянська армія виконувала чимало завдань: охороняла стратегічні об’єкти, вела спільні з урядовими військами бойові дії проти моджахедів, постачала зброю та припаси до країни.

   Однак в кінці 88-го року, згідно з рішеннями міжнародних організацій щодо урегулювання напруженої ситуації в Афганістані, радянське керівництво прийняло рішення про виведення військ з мусульманської країни. Історики пояснюють чому президент Михайло Горбачов прийняв рішення вивести війська з Афганістану.

Людські втрати у цій неоголошеній війні вражаючи. Загинуло майже 15 тисяч солдат та офіцерів радянської армії. Із них – понад 2 тисячі українських юнаків. Загарбницька політика владної верхівки Радянського Союзу не дала нічого, окрім непоправних втрат для матерів, дружин та дітей воїнів–афганців.

Додаткова інформація

 Война в Афганистане продолжалась девять лет. Общие потери: 

1979 год - 86 человек 
1980 год - 1484 человека 
1981 год - 1298 человек 
1982 год - 1948 человек 
1983 год - 1446 человек 
1984 год - 2346 человек 
1985 год - 1868 человек 
1986 год - 1333 человека 
1987 год - 1215 человек 
1988 год - 759 человек 
1989 год - 53 человека

Всего погибло 14453

В бою: 9511 
умерло от ран: 2386 
умерло от болезней: 817 
погибло в авариях, катастрофах, в результате происшествий, покончило жизнь самоубийством: 739 

Потери местного населения 1 млн. 240 тыс. человек. (9 процентов населения страны). 


Історія | Переглядів: 353 | Додав: osvita | Дата: 17.02.2014 | Коментарі (0)

У єдності сила народу! Боже, нам єдності дай. 
З Днем Соборності України!
Історія | Переглядів: 1055 | Додав: osvita | Дата: 22.01.2014 | Коментарі (0)

  Розташована Сумська область в північно-східній частині України. На півночі та сході вона межує з Брянською, Курською, Бєлгородською областями Російської Федерації, на південному сході, півдні, заході – з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. На день створення 10 січня 1939 року площа області складала 24 тис. кв. км з населенням 1 707 200 чоловік. 
  За 75 років існування адміністративно-територіальний поділ області змінювався декілька разів. В основному відбулося укрупнення районів. Так, у 1963 р. в області налічувалося 10 районів (Білопільський, Буринський, Глухівський, Конотопський, Кролевецький, Лебединський, Охтирський, Роменський, Середино-Будський, Сумський), у 1965 р. було відновлено 6 районів (Краснопільський, Липоводолинський, Недригайлівський, Путивльський, Тростянецький, Шосткинський). У цьому ж році населені пункти колишнього Талалаївського району відійшли до Чернігівщини. 
   У 1966 р. були створені ще 2 райони: Великописарівський та Ямпільський. З 1966  р. і до сьогодення на території області існує 18 районів, 15 міст, з них 7 – обласного підпорядкування, 20 селищ міського типу, 384 сільради, 1 500 сільських населених пунктів. 
Після опублікування Указу про створення області було створено організаційний комітет Президії Верховної Ради УРСР по Сумській області, який розпочав свою діяльність 15 січня 1939 р. і закінчив у січні 1940 року після проведення 1- ї сесії Сумської обласної ради депутатів трудящих. На оргкомітет покладалися: керівництво господарчим та культурним будівництвом на території тільки-но створеної області, організація обласних установ, відділів та управлінь, підготовка та проведення виборів в обласну раду депутатів трудящих. 
24 грудня 1939 р. відбулися вибори до обласної ради депутатів трудящих, був обраний 81 депутат. Вже 8-9 січня 1940 р. відбулася перша сесія Сумської обласної ради депутатів трудящих. Першу сесію відкрила найстаріша з депутатів колгоспниця, стахановка, орденоносець Пармузіна Агрепина  Антонівна. На сесії було обрано виконавчий комітет облради в кількості 17 чоловік на чолі з головою – Горловим Йосипом Гордійовичем. Перше засідання виконкому відбулося 14 січня 1940 року. 
  Провідними галузями промисловості утвореної області були машинобудівна і цукрова промисловість. Це – галузі, характерні для Сумщини всіх часів. Розвивались також хімічна, харчова промисловість. Найбільш значними підприємствами були: Сумський машинобудівний завод ім. М. В. Фрунзе, Конотопський електромеханічний завод «Червоний металіст», Сумський рафінадний завод, Шосткинська фабрика кіноплівки та ряд оборонних заводів. Всього в області на момент створення нараховувалося 511 великих і середніх підприємств, а також значна кількість дрібних підприємств і артілей. 
 Сільське господарство області спеціалізувалося на виробництві зерна, цукрових буряків, конопель, овочів, соняшнику та інше. 
  Перед початком війни в області працювало 1209 загальноосвітніх шкіл, 34 технікуми, діяли Сумський педагогічний, Глухівський, Конотопський, Лебединський вчительські інститути. Культурна база складалася із 1293 будинків культури і клубів, 2897 бібліотек, 247 кінотеатрів і кіноустановок, драматичного театру, 5 краєзнавчих та 2 художніх музеїв, обласної філармонії. В обласному центрі видавалися дві обласні газети «Більшовицька зброя» і «Більшовицька молодь». 
  22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. Вторгнення німецько-фашистських військ на територію області почалось 26 серпня 1941 р., повністю область була окупована ворогом 19 жовтня 1941 р. Для ведення боротьби з окупантами було створено 35 партизанських загонів і 146 підпільних груп. Сумщина стала колискою партизанської слави. 22 вересня 1941 р. легендарним командиром С. А. Ковпаком був підписаний наказ № 1 «Про затвердження особового складу партизанського загону», і саме з цієї дати розпочався героїчний шлях партизанів від Путивля до Карпат. Враховуючи величезний внесок партизан Сумщини в загальну перемогу, Президент України Л.Д. Кучма в 2001 р. підписав Указ про святкування Дня партизанської слави саме 22 вересня. 
Визволення області почалося 17 лютого, а завершилося 16 вересня 1943 р. 
   За подвиги в роки Великої Вітчизняної війни близько 200 уродженців області удостоєні звання Героя Радянського Союзу. І. М. Кожедубу це звання присвоєне тричі, П. С. Рибалку, С. А. Ковпаку та С. П. Супруну – двічі. 
  22 червня 1967 р. за активну участь сумчан у партизанському русі, за мужність і стійкість, виявлені ними в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни, і за успіхи, досягнуті в розвитку народного господарства, Сумська область була нагороджена орденом Леніна. 
   Сумщина – батьківщина відомих діячів науки і культури. Зокрема, історика О. М. Лазаревського, бібліографа С. І. Пономарьова, професора, видавця «Енеїди» М. Й. Парпури, військового діяча, публіциста, героя російсько-турецької війни 1877–1878 рр. М. І. Драгомирова, педагога і письменника А. С. Макаренка, фізика А. Ф. Йоффе. 
   На Сумщині народились видатні письменники О. Вишня, П. Куліш, П. Грабовський, О. Олесь, І. Багряний, Б. Антоненко-Давидович, перекладач М. Лукаш та інші. 
    Сумщина – батьківщина видатних спортсменів В. Голубничого, О. Шапаренка, В. Куца, Л. Жаботинського, О. Кириченка, О. Петрової, М. Маміашвілі та інших. На весь світ відомі імена уродженців краю: славного запорозького кошового Петра Калнишевського, підприємців і благодійників з династії Терещенків і Харитоненків, композиторів Д. Бортнянського та М. Березовського, художників Д. Бурлюка, Федора і Василя Кричевських, В. Зарецького, Г. Нарбута, співаків Б. Гмирі, А. Мокренка. 
   На Сумщині жили і творили прославлені діячі культури Т. Г. Шевченко, Леся Українка, А. П. Чехов, К. Д.Ушинський, П. І. Чайковський, С.В.Рахманінов, І.М.Крамськой, І.Ю.Рєпін, К.О.Трутовський, М.С.Щепкін. 
    На Сумщині стали традиційними музичні фестивалі «Органум», «Боромля», фестивалі народної творчості «Мистецькі береги Ворскли», «Кролевецькі рушники», Всеукраїнський конкурс хорових диригентів «Сурми Конституції». 

Історія | Переглядів: 507 | Додав: osvita | Дата: 10.01.2014 | Коментарі (0)

Пошук
Президент України
Верховна рада
Урядовий портал
Сумська ОДА
Сумська облрада
Лебединська РДА
Районна рада
Copyright MyCorp © 2024Конструктор сайтів - uCoz